Юридична служба на підприємствах

Тип работы:
Контрольная
Предмет:
Государство и право
Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

План

Роль юридичної служби в здійсненні правової роботи

Забезпечення виконання договірних зобов’язань

Участь юридичної служби у перегляді рішень в апеляційному порядку

Види планів

Умови і порядок користування реєстром

Список використаної літератури

Роль юридичної служби в здійсненні правової роботи

Відповідно до Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040, яка набрала чинності 15 грудня 2008 року (Загальне положення), організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов’язків, є основним завданням юридичної служби.

Правова робота — це багатопланова діяльність, що охоплює всі напрямки господарської діяльності, безпосередньо пов’язана зі створенням матеріальних цінностей, застосуванням праці робітників та службовців, вирішенням питань соціально-економічного, науково-технічного, культурного забезпечення колективів підприємств та установ, а не тільки діяльність юридичної служби, що спрямована на організацію контролю за виконанням законів, пропаганду права, складання юридичних документів, участь у розгляді господарських та інших справ юрисдикційними органами.

Роль юридичної служби бути організатором правильного та ефективного застосування законодавства в кожній ділянці.

Організація правової роботи спрямована на:

забезпечення дотримання принципів законності та верховенства права у всіх сферах діяльності;

забезпечення виконання договірних зобов’язань;

економію та раціональне використання матеріальних, трудових, фінансових та інших видів ресурсів;

зниження непродуктивних витрат та усунення причин і умов, що їх спричиняють;

забезпечення захисту і відновлення порушених майнових прав та законних інтересів відповідного підприємства.

На відміну від інших служб та підрозділів юридична служба в цілому на підприємстві, організації чи в установі, виконуючи специфічні функції, використовує тільки їй властиві форми та методи діяльності: проведення правової експертизи нормативних актів підприємства та його підрозділів, контроль за виконанням норм права, зміцнення законності та правопорядку у сфері господарської діяльності та взаємовідносин, пропаганда правових знань. Крім того, юридична служба здійснює загальне керівництво та організацію правової роботи на підприємстві за допомогою правових методів, забезпечує умови для зміцнення законності в господарській діяльності, розробки та прийняття управлінських рішень, посилення державної, планової та трудової дисципліни. Маючи професійні знання та практику, співробітники юридичної служби впливають на правову роботу інших підрозділів, сприяють підвищенню рівня правової культури господарських керівників, спеціалістів та посадових осіб. Особливо зростає роль юридичної служби у правовій державі, де вона повинна бути основною ланкою охорони прав підприємства та його працівників, попередження правопорушень у сфері господарської діяльності та господарських взаємовідносин, ланкою, що має забезпечити гармонійне поєднання інтересів трудового колективу та держави.

Основним завданням юридичної служби відповідно до Загального положення про юридичну службу є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов’язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади, підприємства в судах.

У своїй діяльності юридична служба керуються Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Загальним положенням про юридичну службу та іншими нормативним актами. З питань організації та методики ведення правової роботи юридична служба керується рекомендаціями Міністерства юстиції України.

Забезпечення виконання договірних зобов’язань

Юридична служба органу виконавчої влади, підприємства організовує роботу, пов’язану з укладенням договорів (контрактів), бере участь у їх підготовці та здійсненні заходів, спрямованих на виконання договірних зобов’язань, забезпеченні захисту майнових прав і законних інтересів органу виконавчої влади, підприємства, а також погоджує (візує) проекти договорів за наявності погодження (візи) керівників заінтересованих структурних підрозділів.

Порядок організації договірної роботи юридичною службою визначений Методичним рекомендаціями про участь юридичної служби в організації договірної роботи на підприємствах, установах, організаціях, затвердженими заступником Міністра юстиції України 22 березня 1999 року.

Юридичне управління (відділ, сектор, бюро, група), юрисконсульт підприємства (юридична служба) у цілях правового забезпечення виконання договірних зобов’язань повинні:

— забезпечувати законність документів правового характеру з питань договірної роботи;

— організовувати разом з іншими структурними підрозділами договірну та претензійну роботу;

— приймати участь в укладанні господарських договорів;

— приймати участь в забезпеченні правовими засобами контролю за виконанням договорів;

— роз'яснювати чинне законодавство з питань укладання та виконання договорів;

— аналізувати практику договірно-претензійної роботи.

При розробці положення про юридичну службу необхідно відображати в ньому особливості участі юридичної служби в договірній та претензійній роботі.

Порядок використання правових засобів в цілях забезпечення виконання договірних зобов’язань необхідно відображати в наказі, інструкції чи іншому документі про ведення договірної та претензійної роботи на підприємстві.

Юридична служба, отриманий проект договору, перевіряє на відповідність вимогам чинного законодавства та переконується в тому, що він оформлений правильно по суті та по формі і візує його.

При візуванні проекту договору необхідно, звертати вагу на наявність у ньому всіх суттєвих умов, необхідних для забезпечення виконання зобов’язань по договору, повноту та чіткість виконання зобов’язань по договору, що не допускає різного тлумачення змісту договору, а також своєчасність оформлення проекту договору.

В тих випадках, коли структурний підрозділ підприємства має зауваження по умовах договору, він оформляється з протоколом розбіжностей.

Розглядаючи зауваження контрагента, викладені у протоколі розбіжностей, працівникам юридичної служби слід звертати увагу на законність та вмотивованість запропонованих зауважень, а також заперечення на них з боку зацікавлених підрозділів підприємства.

В разі необхідності, юридична служба пропонує по проектах найбільш важливих господарських договорів проводити наради у керівника підприємства. Договірні документи необхідно візувати юридичній службі тільки при наявності візи всіх зацікавлених підрозділів.

При порушенні встановлених строків оформлення договору, працівники юридичної служби повідомляють про це відповідний підрозділ, а також керівника підприємства. Тільки після того, як проект договору буде завізований юридичною службою, він передається у встановленому порядку керівнику підприємства на підпис.

Юридична служба разом з зацікавленими структурними підрозділами повинна вживати заходи для досудового врегулювання розбіжностей.

При врегулюванні виниклих розбіжностей юридичній службі підприємства необхідно керуватися нормативно-правовими актами, які регулюють порядок укладання, зміни та розірвання відповідних видів господарських договорів (поставки, підряду на капітальне будівництво, тощо). Якщо чинним на території України законодавством, що регулює конкретний вид господарських відносин, не передбачений порядок врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні, зміні чи розірванні окремих видів договорів, порядок досудового врегулювання спорів визначається Господарським процесуальним кодексом України (Розділ ІІ). Необхідно мати на увазі, що по окремих видах договорів існує особливий порядок врегулювання розбіжностей, зокрема, при укладанні договорів з транспортними організаціями.

Розбіжності, що виникають між підприємствами при укладанні господарських договорів, розглядаються керівниками чи заступниками керівників підприємств або за їх дорученням іншими особами.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

У процесі укладання договорів юридична служба постійно надає методичну допомогу підрозділам, які виконують договірну роботу, дає роз’яснення та консультації з питань застосування чинного законодавства.

Юридичній службі рекомендується приймати участь у розробці ефективних форм забезпечення контролю за виконанням зобов’язань по договору. Так, за договором поставки необхідно організувати контроль за виконанням договірних зобов’язань підприємством і його контрагентами з обліком діючого порядку оцінки виробничої діяльності підприємства по виконанню завдань та зобов’язань щодо поставки продукції в кількості, в строки та по номенклатурі (в асортименті) у відповідності з укладеними договорами.

Доцільно організувати на підприємстві облік виконання зобов’язань всіх постачальників та покупців, повному асортименту (номенклатурі) продукції та строках поставки. Форми такого обліку можуть бути різноманітними. При цьому необхідно враховувати, що облік виконання зобов’язань контрагентами за договорами бажано групувати по постачальниках, а виконання зобов’язань за видами продукції (по номенклатурі, асортименту). Необхідно добиватися уніфікації форм оперативного обліку та підвищення механізації цих робіт.

Контроль за виконанням інших господарських договорів може бути організований відповідно до вказаної форми.

На підприємствах, де укладається велика кількість договорів, рекомендується запропонувати організацію контролю за їх виконанням з використанням обчислювальної техніки, оскільки механізація обліку виконання зобов’язань по договорах повністю звільняє працівників багатьох структурних підрозділів від ведення журнального чи карткового оперативного обліку та прискорює одержання вихідних даних про результати виконання договірних зобов’язань.

Юридичній службі доцільно, в окремих випадках, здійснювати безпосередній контроль за виконанням господарських договорів на підприємстві, якщо для цього є необхідні умови (відповідний чисельний склад та об'єм договірної роботи, який дозволяє прийняти на себе цю функцію). Для забезпечення такого контролю необхідно перевірити дотримання договірної дисципліни в структурних підрозділах, отримати від них у встановленому порядку відповідні дані про порушення договірних зобов’язань.

Юридична служба перевіряє дотримання законодавства про порядок прийому продукції і товарів по кількості та якості, а також здійснює контроль за належним оформленням актів прийому.

У випадках виявлення фактів порушення договірних зобов’язань юридичній службі необхідно вжити заходи по їх усуненню. Необхідно забезпечити своєчасне пред’явлення претензій до всіх контрагентів. Претензії, які готують підрозділи підприємства, а також відповіді на претензії, які пред’явлені до підприємства, повинні передаватися юридичній службі на візування.

Юридичній службі необхідно контролювати дотримання структурними підрозділами підприємства претензійного порядку, встановленого чинним законодавством та наказом (інструкцією) підприємства.

Про факти ухилення чи несвоєчасного пред’явлення претензій до контрагента юридична служба повідомляє керівництво підприємства для прийняття необхідних заходів.

У тих випадках, коли пред’явлені претензії необґрунтовано відхилені або не задоволені контрагентами у встановлені строки, юридична служба повинна підготувати позовні матеріали до господарського суду.

При надходженні копії позовної заяви від контрагентів юридична служба разом з зацікавленими підрозділами готує мотивований відзив для направлення його в господарський суд.

Юридична служба органу виконавчої влади, підприємства організовує роботу, пов’язану з укладенням договорів (контрактів), бере участь у їх підготовці та здійсненні заходів, спрямованих на виконання договірних зобов’язань, забезпеченні захисту майнових прав і законних інтересів органу виконавчої влади, підприємства, а також погоджує (візує) проекти договорів за наявності погодження (візи) керівників заінтересованих структурних підрозділів.

Юридична служба у цілях правового забезпечення виконання договірних зобов’язань повинна:

— забезпечувати законність документів правового характеру з питань договірної роботи;

— організовувати разом з іншими структурними підрозділами договірну та претензійну роботу;

— приймати участь в укладанні господарських договорів;

— приймати участь в забезпеченні правовими засобами контролю за виконанням договорів;

— роз'яснювати чинне законодавство з питань укладання та виконання договорів;

— аналізувати практику договірно-претензійної роботи.

Участь юридичної служби у перегляді рішень в апеляційному порядку

Позовна робота, включаючи підготовку матеріалів для пред’явлення позовів та відзивів на них, здійснюється юридичною службою підприємства або відповідним структурним підрозділом у разі відсутності такої служби.

Сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі через місцевий господарський суд, який розглянув справу, і повинна містити:

найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга;

найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;

вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі, і подані додатково;

перелік документів, доданих до скарги.

До скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Апеляційна скарга підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником та подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення — з дня підписання рішення.

Підприємство, яке подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу (подання), має право надіслати відзив на неї апеляційній інстанції і особі, яка подала скаргу. Відзив підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо:

апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не визначено;

до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам);

до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;

скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку;

до винесення ухвали про прийняття скарги до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.

Про повернення апеляційної скарги виноситься ухвала.

На ухвалу про повернення апеляційної скарги може бути подана касаційна скарга. Після усунення обставин, що спровокували повернення апеляційної скарги позивачу, сторона у справі має право подати апеляційну скаргу у загальному порядку.

Касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду.

Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов’язків.

Касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.

Місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову, зобов’язаний надіслати скаргу разом зі справою до Вищого господарського суду України у п’ятиденний строк з- дня її надходження.

Касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити: найменування касаційної інстанції; найменування місцевого або апеляційного господарського суду, судове рішення якого оскаржується, номер справи та дату прийняття рішення або постанови; найменування особи, що подає скаргу, та іншої сторони (сторін) у справі; вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права; перелік доданих до скарги документів.

Касаційна скарга підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником. До скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Підприємство, яке подало касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Сторона у справі, отримавши касаційну скаргу, має право надіслати відзив на неї касаційній інстанції і особі, що подала скаргу.

Висновок. Сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі через місцевий господарський суд, який розглянув справу, і повинна містити:

найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга;

найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;

вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі, і подані додатково;

перелік документів, доданих до скарги.

Апеляційна скарга підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником та подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення — з дня підписання рішення.

Підприємство, яке подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо:

апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не визначено;

до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам);

до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;

скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку;

до винесення ухвали про прийняття скарги до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.

Про повернення апеляційної скарги виноситься ухвала.

Види планів

Чіткості та раціональності в роботі юридичної служби, уникнення несистемності та випадковості проведених заходів, можна досягти тільки в разі правильного її планування. Форми планування, умови та порядок розробки планів діяльності юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, урядових органів у системі міністерств (далі - орган виконавчої влади), державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій залежить від організації планування суб'єктом, структурним підрозділом якого є юридична служба.

Плани, як правило, складають на місяць, квартал і рік, що відповідає термінам планування діяльності органу виконавчої влади, підприємства. Це так звані поточні плани.

Процес поточного планування повинен бути узгоджений у часі зі перспективним планом.

Поточні, робочі плани складаються з метою забезпечення:

1) визначення переліку основних заходів щодо виконання завдань перспективного плану;

2) розподілу робіт у часі;

3) розподілу робіт серед виконавців;

4) контролю за виконанням перспективного плану.

Перспективні плани складають на термін понад рік. Кожна галузь має певну специфіку правової роботи, тому не існує єдиних вимог до змісту плану роботи юридичних служб, але основні розділи плану мають відповідати основним завданням юридичної служби органу виконавчої влади, підприємства, визначених п.п. 10, 11 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26. 11. 2008 № 1040., крім поточної правової роботи — візування проектів наказів, розпоряджень, рішень, постанов, участь і виступ у судових засіданнях судів загальної юрисдикції, спеціалізованих судах, надання юридичних консультацій, яка не планується і виконується в разі потреби. До плану роботи необхідно включати питання звітності, яка надається вищестоящій організації чи іншим органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям.

При плануванні правової роботи необхідно враховувати її обсяг і характер, кількість юристів та їхню кваліфікацію.

Розроблюючи плани роботи юридичної служби, необхідно також суворо дотримуватись таких вимог: безперервності планування; обрання основного напрямку в роботі, пов’язаного зі специфікою діяльності підприємства; комплексності, оперативності, реальності заходів; здійснення контролю за виконанням планових заходів, перевірки їх ефективності.

Належне виконання планів роботи юридичною службою забезпечується складанням на їх основі особистих планів роботи кожного юрисконсульта, як правило, на місяць.

Особисті плани затверджує керівник юридичної служби.

Як правило, робота структурних підрозділів організації здійснюється за квартальними планами, які затверджуються керівником або його заступниками (відповідно до розподілу обов’язків).

Кожен план, незалежно від виду, обов’язково повинен мати реквізити — обов’язкову інформацію:

найменування плану та відомості про назву організації (структурного підрозділу, особи), що його розробила та затвердила, час та місце дії плану;

нумерація розділів та заходів;

назва заходів, що плануються;

термін виконання заходів;

назви (прізвища) виконавців;

відмітки про виконання;

примітки.

Щодо заходів, які зазначаються у плані, то це мають бути конкретизовані та деталізовані завдання, а не дублювання основних завдань чи повноважень підрозділу (особи), що зазначені в положення про підрозділ чи в посадовій інструкції.

Терміни виконання повинні бути чіткі, із зазначенням конкретної дати виконання. Слід уникати неконкретних, декларативних формувань змісту, наприклад, «здійснювати контроль…».

В обов’язковому порядку у планах проставляються відмітки про виконання, де зазначається дата виконання та номер документу (де він зберігається), який свідчить про виконання того чи іншого пункту плану.

Важливим етапом планування є здійснення контрою за виконанням плану. Контроль за виконанням плану роботи може здійснюватись як:

попередній — з метою усунення недоліків, що могли виникнути при розробці плану;

поточний (оперативний) — з метою виявлення труднощів у реалізації плану, визначення та усунення недоробок, оцінки фактичного стану виконання на конкретну дату;

заключний (наступний) для оцінки ступеня реалізації поставлених завдань.

Отже, здійснення планування роботи юридичної служби є одним із заходів забезпечення ефективної діяльності її працівників та організації в цілому.

Плани складають на місяць, квартал і рік, що відповідає термінам планування діяльності органу виконавчої влади, підприємства. Це так звані поточні плани. Перспективні плани складають на термін понад рік. Кожна галузь має певну специфіку правової роботи, тому не існує єдиних вимог до змісту плану роботи юридичних служб, але основні розділи плану мають відповідати основним завданням юридичної служби органу виконавчої влади, підприємства, визначених пп. 10, 11 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26. 11. 2008 № 1040.

Умови і порядок користування реєстром

юридичний служба план реєстр

Відомості, що містяться в Реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком статистичної інформації щодо виробничих та фінансово-економічних показників діяльності суб'єктів Реєстру та ідентифікаційних номерів фізичних осіб — платників податків.

Користувачами Реєстру є юридичні особи.

Інформація з Реєстру надається користувачу на підставі письмового запиту у вигляді:

— аналітичних таблиць, сформованих шляхом зведення й угруповання даних Реєстру та знеособлених статистичних показників;

— витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

— довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України встановленого і затвердженого Держкомстатом зразка;

— класифікаторів.

Таблиці та витяг надаються на запит користувача про видачу відомостей на паперовому носії або в електронному вигляді.

Довідка з Реєстру надається на паперовому носії уповноваженому представнику юридичної особи (відокремленого підрозділу), що подав запит, при наявності належно оформленого підтвердження наданих йому повноважень, яке містить відомості про цю юридичну особу (відокремлений підрозділ). Довідка з Реєстру з відомостями, що стосуються інших юридичних осіб, не видається.

Класифікатори надаються на запит користувача тільки в електронному вигляді.

Інформація в електронному вигляді надається у спосіб та у форматі, що узгоджені з користувачем. На паперовому носії інформація надається обсягом не більше ніж 100 записів (запис містить інформацію про один суб'єкт). Весь інформаційний фонд Реєстру на запит користувачу не надається.

У запиті щодо надання інформації зазначаються критерії відбору даних з Реєстру, термін, спосіб та вид одержання інформації. Критеріями відбору можуть виступати показник або сукупність показників, за якими здійснюється пошук і формування інформації. Запит подається особисто, надсилається поштою або іншими засобами зв’язку.

Надання інформації з Реєстру є платним. Розмір плати за надання інформації з Реєстру встановлюється Держкомстатом. Поштові витрати на пересилку інформації відшкодовуються за рахунок користувача.

Інформація надається після оплати користувачем вартості наданих послуг. Документом, що підтверджує внесення плати, є квитанція або платіжне доручення з відміткою банку.

Верховна Рада України, Секретаріат Президента України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, що фінансуються з державного бюджету, звільняються від плати за надання інформації з Реєстру, якщо такий запит подається у зв’язку зі здійсненням ними повноважень, визначених чинним законодавством.

Виконання запиту здійснюється відповідно до нормативних актів, які регулюють строки надання інформації.

Облік наданої інформації з Реєстру здійснюється в журналі обліку запитів про надання відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Форма журналу наведена в додатку.

Висновок. Порядок користування даними Державного реєстру визначається Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України. Користувачами даних Державного реєстру є державні органи, органи місцевого самоврядування та представницькі органи, підприємства, установи, організації та окремі громадяни.

Користування даними Державного реєстру є платним. Верховна Рада України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, Національний банк, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Уряд Автономної Республіки Крим, центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, інші органи, що фінансуються виключно з бюджету, користуються даними Державного реєстру за безоплатним принципом у межах виділених Міністерству статистики України з бюджету асигнувань на створення і ведення Державного реєстру.

Список використаної літератури

1. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації// Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 6. — С. 5−7.

2. Акопов А. А. Юридическая логика. — К., 2000. — 116 с.

3. Горевий В.І. Організація юридичної служби на підприємстві: Навчальний посібник. — 2-ге вид., випр. і доп. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. — 319 с.

4. Дашков Л. П. Комерційний договір: від укладення до виконання. — К., 2001. — 111 с.

5. Дзера О. В. Зобов’язальне право: теорія і практика. — К., 1999. — 912 с.

6. Долгополов A.M. Організація юридичної служби на підприємствах. Конспект лекцій. — К.: Вид-во МАУП, 2000. — 68 с.

7. Домбровський С. Ф. Як спланувати роботу юридичної служби. — К., 2004. — 85 с.

8. Домбровський С. Ф. Організація правової роботи та юридичного обслуговування підприємств, установ, організацій. — X.: Консум, 2005. — 396 с.

9. Кобликов А. С. Юридическая этика. — К., 2000. — 214 с.

10. Костенко Л. Особливості роботи юридичної служби малого підприємства. — К., 2003. — 154 с.

11. Саниахметов А. Н. Юридический справочник предпринимателя. — К., 2001. — 154 с.

12. Тихомиров М. Ю. Юридическая служба на предприятии. — М., 2003. — 684 с.

Показать Свернуть
Заполнить форму текущей работой